Biopolym. Cell. 2020; 36(5):392-403.
Молекулярна та клітинна біотехнології
Порівняльне дослідження різних способів децелюляризації перикарда великої рогатої худоби для виготовлення кардіохірургірургічних біоматеріалів
1Сокол А. А., 1Греков Д. А., 1Ємець Г. І., 2Галкін О. Ю., 1Щоткіна Н. В., 1Довгалюк А. А., 1Телегузова О. В., 1Руденко Н. М., 1Романюк О. М., 1Ємець І. М.
  1. ДУ «Науково-практичний медичний центр дитячої кардіології та кардіохірургії» МОЗ України
    вул. Юрія Іллєнка 24, Київ, Україна, 04050
  2. Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського"
    пр-т Перемоги, 37, Київ, Україна, 03056
Мета. Визначення найбільш ефективних протоколів децелюляризації. Методи. Перикард великої рогатої худоби децелюляризували за п’ятьма протоколами: Група 1 – Ammonium Hydroxide + Triton X-100, Група 2 – 1 % SDS + Ammonium Hydroxide – Triton X-100, Група 3 – 1 % SDS, Група 4 – Trypsin enzyme + 1 % SDS, Група 5 – 0,1 % SDS, відповідно. Оцінка методів проводилась за даними гістологічного, біомеханічного та ДНК тестів. Результати. Час децелюляризації Групи 1 і 2 набагато довші, ніж описано в попередніх рукописах, біомеханічні показники нижчими ніж у нативних зразках. Найнижчі показники спостерігали у зразків Групи 3, де незважаючи на майже повне видалення клітин із тканин, біомеханічні властивості волокон були втрачені. Зразки груп 4 і 5 мають високу міцність тканини на розтяг, відсутність нуклеїнової кислоти через 21 день децеллюляризації. Висновки. Дані гістологічних, біомеханічних та ДНК-тестів показали, що протоколи з використанням 0,1 % SDS та Trypsin + 1 % SDS є оптимальними для децелюляризації.
Keywords: перикард, децелюляризація, тканинна інженерія