Мета. Формування стресових гранул потребує скоординованих взаємодій між РНК-зв’язувальними білками та мРНК, однак механізми, за допомогою яких внутрішньо невпорядковані ділянки (IDRs) білків стресових гранул регулюють залученнямРНК, залишаються недостатньо з’ясованими. Метою цього дослідження було охарактеризувати роль Внутрішньо невпорядкованої ділянки 2 (IDR2) білка G3BP1 у залученні мРНК до комплексу G3BP1-Caprin1. Методи. Взаємодії білок-білок і білок-РНК у клітинах аналізували шляхом оцінки колокалізації їхніх флуоресцентних сигналів на мікротрубочках із використанням аналізу залучення та змішування на мікротрубочках (microtubule bench recruitment and mixing assay). Здатність G3BP1, G3BP1-ΔIDR2 та комплексу G3BP1-Caprin1 до зв’язування з нуклеїновими кислотами оцінювали in vitro методом аналізу зсуву електрофоретичної рухливості (EMSA). Результати. Видалення IDR2 суттєво порушувало залучення мРНК білком G3BP1, незважаючи на наявність інтактних РНК-зв’язувальних доменів. G3BP1-ΔIDR2 зберігав здатність взаємодіяти з Caprin1 і демонстрував виражене гетеротипне змішування в клітинному контексті. Однак ані Caprin1, ані інші партнери G3BP1 не могли компенсувати втрату цим делеційним варіантом здатності до залучення мРНК. Дослідження in vitro підтвердили зниження зв’язування нуклеїнових кислот варіантом G3BP1-ΔIDR2 та показали, що Caprin1 не компенсує втрату цієї здатності. Отримані дані свідчать, що порушення залучення мРНК не зумовлене зміною компартменталізації, а відображає внутрішній дефект, пов’язаний із втратою IDR2. Висновки. Наші результати демонструють, що IDR2 відіграє критичну, непряму роль у G3BP1-опосередкованому залученні мРНК, підтримуючи конформацію білка, здатну до ефективного зв’язування з мРНК. Дослідження підкреслює важливість внутрішньо невпорядкованих ділянок у регуляції взаємодії з мРНК через конформаційні та структурні ефекти, а не через безпосереднє зв’язування з РНК, і надає нові уявлення про молекулярні принципи, що лежать в основі формування стресових гранул.