Мета. Провести аналіз генетичного різноманіття та філогенетичних зв’язків доместикованих популяцій з України та Польщі із дикими популяціями зі США за мікросателітними ДНК-маркерами. Методи. Всього було проаналізовано 105 особин веслоноса, використовуючи методику ПЛР, капілярний електрофорез та статистичні методи досліджень. Результати. Визначено середню кількість алелів на локус (Na) для українських і польських популяцій, яка становила 6.1 та 5.5, відповідно, що вказувало на нижчий рівень поліморфізму порівняно з природними популяціями, для яких даний показник був майже вдвічі вищим і в середньому становив – 11.1 алеля. Значення спостережуваноїгетерозиготностість (Но),визначенеу штучно культивованих популяціях з України (0.709) та Польщі (0.809) були наближеними до рівня спостережуваної генетрозиготностіу диких популяціях (0.817).Встановлено, що для досліджуваних українських популяцій спостерігаються високі рівні генетичної подібності. Зокрема, розраховані значення генетичної схожості коливалися від 0.908 (між популяціями з Херсонської та Чернігівської областей) до 0.981 (між популяціями з Чернігівської та Вінницької областей). Показник генетичних дистанцій за Nei коливався від 0.019 (між популяціями з Чернігівської та Вінницької областей) до 0.096 (між популяціями з Херсонської та Чернігівської областей). Згідно побудованої дендрограми генетичних взаємозв’язків спостерігається розподіл до-местикованих та природних популяцій на окремі кластери відповідно до їх географічного походження. Висновки. Було визначено, що польські популяції були генетично більш віддаленими, у порівнянні з українськими, що підтверджує особливості формування українських та польських популяцій від різних вихідних батьківських особин. Отримані результати дозволяють розглядати дані групи риб, як потенційне джерело для обміну та збагачення генетичними ресурсами популяцій веслоноса.