Biopolym. Cell. 2018; 34(5):361-366.
http://dx.doi.org/10.7124/bc.00098A
Молекулярна Біомедицина
Аналіз генетичних та епігенетичних мутацій гена SNRPN у пацієнтів з синдромами Прадера-Віллі та Ангельмана
1Чернушин С. Ю., 1Грищенко Н. В.
  1. Інститут молекулярної біології і генетики НАН України
    Вул. Академіка Заболотного, 150, Київ, Україна, 03143

Abstract

Синдроми Прадера-Віллі (СПВ) та Ангельмана (СА) – це різні за клінічними ознаками генетичні захворювання, які супроводжуються фізичними та когнітивними розладами. Генетичною причиною СПВ та СА є пошкодження в хромосомній ділянці 15q11.2-q13, експресія генів якої підлягає геномному імпринтингу. Мета. Оцінка частоти геномних перебудов та епігенетичних порушень в 15q11.2-q13 у групі пацієнтів з України, які мали фенотипові прояви СПВ та СА. Методи. Для одночасної детекції як генетичних, так і епігенетичних порушень, які призводять до СПВ та СА, аналізувався статус метилування гена SNRPN з використанням метил-специфічної ПЛР (МС-ПЛР). Результати. Порушення, яке призводить до СПВ – відсутність неметильованого гена SNRPN – було виявлено у 25 (42 %)хворих з фенотипом СПВ. В групі з СА частота мутацій SNRPN (відсутність гіпометильваного гена) виявлена у 28 % хворих. В групі з СПВ відмічено достовірне переважання пацієнтів чоловічої статі. Проте частка жінок з підтвердженим діагнозом в цій групі була вищою – 56 % проти 36 %. Менший за очікуваний відсоток підтвердження СПВ та СА може бути наслідком як помилок клінічної діагностики, так і методичних обмежень. Висновки. Аналіз ділянки гена SRNPN з використанням МС-ПЛР може бути запропонований для молекулярної діагностики СПВ та СА. Прогнозується, що використання цього методу тестування дозволяє виключити діагноз СПВ у приблизно 60 % хворих з клінічними ознаками цього синдрому, у 30 % пацієнтів з ознаками СА – підтвердити захворювання.
Keywords: синдром Прадера-Віллі, синдром Ангельмана, ген SRNPN, метил-специфічна ПЛР
Повний текст: (PDF, англійською)

References

[1] Kalsner L, Chamberlain SJ. Prader-Willi, Angelman, and 15q11-q13 Duplication Syndromes. Pediatr Clin North Am. 2015;62(3):587-606.
[2] Choufani S, Weksberg R. Genomic imprinting. Funct Nucl 2016; 4(1): 449–65.
[3] Sharp AJ, Migliavacca E, Dupre Y, Stathaki E, Sailani MR, Baumer A, Schinzel A, Mackay DJ, Robinson DO, Cobellis G, Cobellis L, Brunner HG, Steiner B, Antonarakis SE. Methylation profiling in individuals with uniparental disomy identifies novel differentially methylated regions on chromosome 15. Genome Res. 2010;20(9):1271-8.
[4] LaSalle JM, Reiter LT, Chamberlain SJ. Epigenetic regulation of UBE3A and roles in human neurodevelopmental disorders. Epigenomics. 2015;7(7):1213-28.
[5] Kishino T, Lalande M, Wagstaff J. UBE3A/E6-AP mutations cause Angelman syndrome. Nat Genet. 1997;15(1):70-3.
[6] Ramsden SC, Clayton-Smith J, Birch R, Buiting K. Practice guidelines for the molecular analysis of Prader-Willi and Angelman syndromes. BMC Med Genet. 2010;11:70.
[7] Smith A, Robson L, St Heaps L. Use of two FISH probes provides a cost-effective, simple protocol to exclude an imprinting centre defect in routine laboratory testing for suspected Prader-Willi and Angelman syndrome. Ann Genet. 2002;45(4):189-91.
[8] Elsheikh BH, Kissel JT. Spinal Muscular Atrophies. In: Eds. Katirji B., Kaminski H., Ruff R. Neuromuscular Disorders in Clinical Practice. Springer, New York, NY;2014:425–39.
[9] Puiu M, Cucu N. Prader – Willi Syndrome, from Molecular Testing and Clinical Study to Diagnostic Protocols. Rijeka: "InTech", 2011; 472 p.
[10] Watson P, Black G, Ramsden S, Barrow M, Super M, Kerr B, Clayton-Smith J. Angelman syndrome phenotype associated with mutations in MECP2, a gene encoding a methyl CpG binding protein. J Med Genet. 2001;38(4):224-8.
[11] Hitchins MP, Rickard S, Dhalla F, Fairbrother UL, de Vries BB, Winter R, Pembrey ME, Malcolm S. Investigation of UBE3A and MECP2 in Angelman syndrome (AS) and patients with features of AS. Am J Med Genet A. 2004;125A(2):167-72.