Biopolym. Cell. 2011; 27(5):383-386.
Взаємодія PARP2 зі структурами ДНК, імітуючими інтермедіати процесів репарації ДНК
1Кутузов М. М., 2Аме Ж.-К., 1Ходирєва С. Н., 2Шрайбер В., 1Лаврик О. І.
  1. Інститут хімичної біології і фундаментальної медицини СО РАН
    пр. ак. Лаврентьєва, 8, Новосибірськ, Російська Федерація, 630090
  2. Університет Страсбурга, CNRS
    Страсбург, Франція
Полі(ADP-рибозил)ювання – це тип посттрансляційної модифікації білків, який є важливим для забезпечення стабільності геному та виживання клітин у відповідь на пошкодження ДНК. Полі (ADP-рибозил)ювання каталізується полі(ADP-рибоза)полімеразами (PARP). У той час як роль PARP1 у клітинній відповіді на пошкодження ДНК детально досліджено, внесок іншої ДНК-залежної полі(ADP-рибоза)полімерази – PARP2 – вивчено поки що слабко. Мета. Виявити специфічні ДНК-мішені PARP2. Методи. Метод «затримки в гелі» (EMSA) і тест активності PARP. Результати. Проведено оціночні виміри значень Kd комплексів PARP2– ДНК для деяких структур ДНК, імітуючих інтермедіати різних процесів метаболізму ДНК, а також ці ДНК проаналізовано як «активатори» PARP1 і PARP2 у синтезі полі(ADP-рибози). Висновки. Як і для PARP1, для PARP2 не спостерігається кореляції між ефективністю активації та значенням Kd для різних ДНК. Найефективніше PARP2 активується за присутності over5DNA.
Keywords: PARP1, PARP2, полі(ADP-рибозил)ювання, зв’язування ДНК