Загальновизнано, що Іоганн Грегор Мендель є фундатором генетики – науки, яка вивчає спадковість, що є основою для розуміння всіх життєвих процесів. Однак як генетик, що перебував під впливом моїх вчителів у Львові і Гданьську, Копенгагені і Коулд Спрінг Харборі (Нью-Йорк), я завжди дивувався, як вдалося Менделю бути таким незалежним мислителем за відсутності у нього наставника, який міг би спрямувати його відкриття та аналітичний розум? Чи був хтось у житті Менделя, хто займав таке положення? У крайньому разі, чи була у ньго можливість обговорювати свої експерименти з кимось із колег та одержувати допомогу від керівника або друга в аналізі отриманих результатів? У представленій статті зроблено спробу висвітлити історичні факти, які довгий час перебували в тіні, як маловідомий польський професор із Львівського університету Александр Завадські допоміг непомітному австрійському ченцю Менделю започаткувати основи генетики.