У роботі досліджено вплив полярності середовища на спектрально-люмінесцентні властивості монометинових ціанінових барвників та їхніх комплексів з нуклеїновими кислотами. Показано, що присутність органічного розчинника у водних розчинах барвників та їхніх комплексів з ДНК призводить до суттєвого зменшення інтенсивності флюоресцещїі комплексів барвник–ДНК і до зростання інтенсивності власної флюоресценції барвників. Інтенсивність флюоресценції комп­ лексів бромистий етидій–ДНК слабо залежить від природи органічного розчинника, що може бути пояснено з урахуванням інтеркаляційного механізму взаємодії. Для ціанінових барвників, дослід­жених у роботі, ця залежність є значно сильнішою, що свідчить про значний контакт зв'язаного з ДНК барвника з оточуючим середовищем. Разом з тим взаємодія даних барвників з ДНК не виявила характерної для борозенкової взаємодії специфічності до AT-ділянок. Таким чином, припускається, що досліджені в представленій роботі ціанінові барвники взаємодіють з ДНК за механізмом «напівінтеркаляцїї».