Biopolym. Cell. 1997; 13(4):261-268.
Структура та функції біополімерів
Про новий механізм мутацій під дією УФ-світла. Теоретичне вивчення двохпротонної фототаутомерії у модельній парі основ ДНК
1Данілов В. І., 1Михальова О. В., 1Слюсарчук О. Н., 2Стюарт Дж. Дж., 3Альдерфер Дж. Л.
  1. Інститут молекулярної біології і генетики НАН України
    Вул. Академіка Заболотного, 150, Київ, Україна, 03680
  2. Лабораторія обчислювальної хімії Стюарта
    Колорадо Спрінгс, 80921-2512, США
  3. Раковий інститут ім. Розвелл Парк
    вул. Елм і Карлтон, Баффало, Нью-Йорк, США, 14 263
Представлено детальне вивчення франк-кондонівських кривих потенціальних енергій для двухпротонного переносу по водне­вих зв'язках димера 7-азаіндолу в S0- і S1 -станах. Розрахунки було проведено напівемпірічним методом. AMI, який включає конфігураційну взаємодію. Показано, що в стані S1 рідка, таутомерна форма димера стабільніша, ніж його нормальна форма, і за певних умов вона може стати відповідальною за спектр довгохвильової (зеленої) флюоресценцїі. Розрахунки ди­мера 7-азаіндолу з повною оптимізацією геометрії дають вірогідніші значення параметрів, які характеризують франк-кондонівські криві водневих зв'язків, ніж аналогічні розрахунки, у котрих відстань H...N7 у зв'язках N1—H...N7 була оптимізована. Так, висота потенціального бар'єру в станах S0- і S1 значно зменшується. Запропоновано найпростішу модельну систему, яка об'єднує нормальну і рідку форми димера 7-азаіндолу, що дозволяє провести розрахунки для обох форм димера в S0- і S1-станах з повною оптимізацією геометрії. Знайдено, що мінімум відповідної рідкої таутомерної форми димера глибший, ніж у нормальній формі. Цей результат підтримує головний висновок, зроблений із франк-кондонів­ських потенціальних кривих. Порівняння обчислених макси­мумів смуг поглинання і флюоресценції для рідкої димерної форми вказує на великий стоксівський зсув зеленої емісії, яка близька до такої, що спостерігається в експериментах.