На прикладі сприйняття деяких нових концепцій і відкриттів в області загальної і молекулярної генетики зіставлено два підходи до розвитку науки – класичний і нетрадиційний. Перший з них випливає із розвитку знань як кумулятивного накопичення фактів, отриманих згідно з загально-визнаними об'єктивними критеріями. Нетрадиційний підхід має витоки із розвитку науки як зміни понять і системи уявлень (парадигм), при цьому мається на увазі, що процеси висування нових гіпотез і їх сприйняття залежать в багатьох випадках від особистості людини. Суть відкриттів Менделя складають не стільки нові факти, скільки нові парадигми, які в значній мірі визначили отримання і тлумачення подальших знань в галузі загальної і молекулярної генетики, теорії еволюції. Факти, які не вкладалися у парадигми Менделя і Моргана, десятиліттями лишалися нікому не потрібними. Коротко проаналізовано процес становлення мобільної генетики, різка зміна постулатів і їх психологічне сприймання різними дослідниками. З цих позицій розглянуто полярні погляди на розвиток генетики і науки взагалі деяких дослідників (О. O. Любищев, М. В. Волькенштейн, Б. М. Мєдніков).