Мета. Вивчити лектинові властивості клітин непатогенних коринебактерій та препаратів їхніх поверхневих біополімерів (ПБ), екстрагованих додецилсульфатом натрію (SDS). Методи. ПБ з інтактних клітин екстрагували 0,15 М розчином NaCl, що містив 1 % SDS. Концентрацію білків визначали методом Лоурі, вуглеводів – антроновим методом. Електрофорез проводили в системі ПААГ–SDS за Леммлі. Гемаглютинуючу активність (ГАА) встановлювали із застосуванням еритроцитів кроля, вуглеводну специфічність лектинів – у реакції гальмування гемаглютинації. Результати. Електрофоретичні спектри препаратів ПБ містили білкові і вуглеводні біополімери з молекулярною масою 10–120 кДа, які не виявляли ГАА. Після екстракції ПБ клітини коринебактерій зберігали життєздатність і мали вищу, ніж інтактні клітини, ГАА, яка становила 64–2048 одиниць. Гемаглютиніни оброблених SDS клітин більшості штамів коринебактерій проявляли найвищу спорідненість до муцину підщелепної залози бика і N-ацетилнейрамінової кислоти. Висновки. У досліджених штамів непатогенних коринебактерій виявлено асоційовані з внутрішніми шарами клітинної стінки лектини з переважною специфічністю до сіалових кислот.